-
1 біосфера
БІОСФЕРА ( від грецьк. βίοζ - життя; σφαίρα - куля) - оболонка земної кулі, в якій існує або існувало життя. Частина земної кори, склад та енергетика якої зумовлені життєдіяльністю живих організмів, колишніх та сучасних "хвиль життя". Перші уявлення про Б. як сукупність життя пов'язані із творчістю Ламарка. Термін "Б." увів у науковий обіг Зюсс (1875) для визначення тонкої оболонки життя на земній поверхні Н. айбільш систематичне й цілісне вчення про Б. належить Вернадському, який обґрунтував ідею, що Б. - це сфера життя, виявив єдність хімічного складу живих організмів та їх неорганічного оточення, переконливо аргументував першочергове значення живої речовини в проходженні геологічних процесів у верхніх шарах земної поверхні (утворення ґрунту, зміни у хімічному складі атмосфери та гідросфери тощо), що дало підстави тлумачити Б. як сферу життя, яка включає в себе не лише організми, а й навколишнє середовище. Жива речовина за вагою й об'ємом складає незначну частку Б., проте визначає усі біосферні процеси й розвиває величезну вільну енергію, створюючи головну силу в Б., що виявляється в геологічних масштабах. Вона є найбільш суттєвим геохімічним та енергетичним чинником планетарного розвитку, носієм вільної біогеохімічної енергії. Харчування, дихання й розмноження організмів і пов'язані з цим продукти накопичення й розкладу органічної речовини забезпечують постійний колообіг речовин та енергії. В продовж складного й драматичного розвитку життя на планеті неодноразово відбувалася зміна груп організмів, проте геохімічні функції живого зберігалися С. укупна діяльність живої речовини постійно підтримувала відносний гомеостаз на планеті. З появою людини виникає новий чинник перетворення поверхні Землі - антропогенний. Біогеохімічний вплив діяльності людини на всі без винятку фрагменти Б. стає найсильнішим. Розвиток Б. починає визначатися, за Вернадським, "науковою думкою як планетним явищем", "культурною біогеохімічною енергією", внаслідок чого Б. закономірно переходить у ноосферу.М. Кисельов -
2 поверхня
жповерхня нагріву тех. — heating surface
дзеркальна поверхня — smooth/unruffled surface
зовнішня поверхня — outer surface, outside, exterior
несуча поверхня ав. — plane
нижня поверхня — lower surface; ( листя) underside; архіт. soffit, dropped ceiling
робоча поверхня — work surface, effective area, worktop
поверхня ковзання — sliding surface, slide face
поверхня під обробку буд. — background
-
3 ділянка
ж1) ( землі) plot, lot; ( невелика) strip, parcel; ( будівельна) site2) ( частина поверхні) area, part, section; (дороги, річки) section, lengthділянка пам'яті комп. — storage area, bucket
3) військ. sector, area4) ( сфера діяльності) field ( sphere) of action -
4 обробляння
ч1) treatment, working up, processingобробляння викликів комп. — call processing
обробляння даних — data handling/treatment/processing
обробляння запитів комп. — inquiry processing
обробляння поверхні — surfacing, surface treatment, surface finish, topping
обробляння подій комп. — event service
обробляння чеків — check handling, check processing, processing of checks
См. также в других словарях:
фізика землі — (Г. у вузькому значенні слова) являє комплекс наук, що вивчають будову та еволюцію т. зв. твердої Землі, її склад, властивості, процеси в надрах і інш. У залежності від предмета дослідження у фізиці Землі виділяють самост. великі розділи:… … Гірничий енциклопедичний словник
випромінення землі — излучение Земли eradiation of Earth, emanation of Earth *Erdeausstrahlung, Erdestrahlung промениста енергія, випромінювана планетою у навколишній простір. Розрізняють випромінення земної поверхні й Землі як планети (разом з атмосферою).… … Гірничий енциклопедичний словник
оболонка Землі — геосферы geospheres Geosphären, Erdschalen концентричні оболонки, з яких складається Земля. Виділяють зовнішні оболонки атмосферу і гідросферу, та внутрішні земну кору, мантію і ядро Землі. Верхня з внутрішніх оболонок (земна кора) відділяється… … Гірничий енциклопедичний словник
верхня мантія землі — верхняя мантия Земли upper mantle, outer mantle, peridotite shell *oberer Mantel, Peridotit Schale одна з оболонок земної кулі, верхня частина мантії Землі, лежить під земною корою, з якою межує по Мохоровичича поверхні. Глибина залягання… … Гірничий енциклопедичний словник
геофізичні дослідження у свердловинах — геофизические исследования в скважинах geophysical explorations in wells *geophysikalische Untersuchungen in Sonden 1 група методів, основаних на вивченні природних і штучно створюваних фізичних полів (електричних, акустичних і ін.), фізичних… … Гірничий енциклопедичний словник
ізостазія — изостазия isostasy Massenkompensation, Isostasie стан рівноваги мас гірських порід земної кори. Полягає у тому, що земна кора, окремі частини якої ніби плавають у пластичному підкiрковому шарі, перебуває в стані рівноваги. Збільшення ваги окремих … Гірничий енциклопедичний словник
площина — и/, ж. 1) Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина. || Взагалі будь яка ділянка поверхні землі. || Велика ділянка гладенької поверхні водойми. 2) Рівна, плоска поверхня без підвищень і заглиблень. Похила площина. 3) мат. Поверхня, що має два … Український тлумачний словник
постелити — стелю/, сте/лиш, док., перех. 1) Розгорнувши що небудь, покрити ним якусь поверхню. || Розкласти, розмістити на поверхні чого небудь рівномірним шаром, вкрити чим небудь якусь поверхню. || Простягти в різні боки по поверхні землі (коріння, пагони … Український тлумачний словник
відстійники — отстойники settlers for waste waters, settling tanks for waste waters Absetzbecken штучні резервуари або водойми для виділення з шахтних, кар єрних і виробнич. стічних вод завислих домішок, осадження їх при невеликій швидкості потоку, а також для … Гірничий енциклопедичний словник
поверхневий — а, е. Який розміщується, перебуває, відбувається і т. ін. на поверхні чи недалеко від поверхні чого небудь. || Який здійснюють на невеликій глибині від поверхні землі. •• Поверхне/ве ди/хання неглибоке дихання. Поверхне/вий на/тяг сила, яка діє в … Український тлумачний словник
виробка гірнича — выработка горная mine working, entry Grubenbau споруда, призначена для забезпечення процесу добування корисної копалини; штучна порожнина в надрах Землі або на її поверхні, що утворена в результаті ведення гірничих робіт. В.г., що проведені в… … Гірничий енциклопедичний словник